Поняття про волю

Воля - психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей та подолання перешкод на шляху до неї. У вольових діях людина здійснює власну свідому мету. Свідома діяльність – це довільна діяльність. Довільне напруження фізичних сил, довільне сприймання, запам'ятовування, довільна увага тощо – це свідома регуляція, свідоме спрямування фізичних і розумових сил на досягнення свідомо поставленої мети. Отже, воля є однією з найважливіших умов людської діяльності. Воля людини виробилась у процесі її суспільно - історичного розвитку, у трудовій діяльності. У боротьбі за існування, долаючи труднощі, людина виробила у собі різні якості волі. Вольову діяльність не можна зводити до активності організму й ототожнювати з нею. Активність властива і тваринам. Вони пристосовуються до умов, але без цілепокладання. Воля виявляється у своєрідному зусиллі, у внутрішньому напру­женні, що переживає людина, переборюючи внутрішні та зовнішні труднощі. Воля є детермінованим процесом. Детерміністичне розуміння волі підтверджується фізіологіч­ними дослідженнями І. Сєченова та І. Павлова.

І. Сєченов зазначав, що вольові дії причинно обумовлені зовнішніми подразниками. Усі довільні рухи є відобра­жувальними, тобто рефлекторними.

І. Павлов зазначав, що весь механізм вольового руху - це умовний процес, що підпорядковується законам вищої нервової діяльності.


9.2. Основні якості волі

Однією з найважливіших вольових якостей особистості є цілеспрямованість. Вона визначається принциповістю та переконанням людини і виявляється у глибокому усвідомленні своїх завдань і необхідності їх здійснювати. Цілеспрямованість виявляється в умінні людини керуватись у своїх діях стійкими переконаннями, принципами. Цілеспрямованість і принциповість особистості - підґрунтя її сильної волі. Люди без чіткої цілеспрямованості, твердих переконань, принципів часто перебувають під впливом випадкових бажань, зазнають впливу інших. Без твердого переконання та принципової спрямованості поведінки у людини не може бути й сильної волі.

Важлива вольова якість людини - ініціативність, тобто здатність самостійно ставити перед собою завдання й без нагадувань і спонукань інших виконувати їх. Ініціативність людини характеризується дійовою активністю. Мало, виявивши ініціативу, поставити перед собою завдання, треба його здійснити, довести до кінця. Це можливо лише за належної активності у діях.

Істотними якостями волі людини є також рішучість,стриманість, наполегливість, самостійність. Вони виявляються в умінні своєчасно та раціонально приймати рішення, особливо у складних обставинах, у гальмуванні негативних прагнень та дій, у здатності людини долати труднощі, що виникають на шляху до досягнення мети. Ці якості допомагають людині доводити до кінця кожну розпочату справу, долаючи всі перешкоди, що зустрічаються на шляху до її виконання. Великі справи, визначні наукові винаходи можливі лише за наявності цих якостей. Наполегливість людини слід відрізняти від такої її якості, як упертість. Упертість - це необдумане, нічим не виправдане виявлення волі. Уперта людина наполягає на своєму недоцільному бажанні, незважаючи на обставини. Упертість є проявом не сили, а швидше слабкості волі. Приймаючи рішення, вперта людина заперечує розумні докази, не зважає на інтереси інших, суспільні інтереси. Це негативна якість людини, тому слід намагатися її позбутися.



Самостійність волі виявляється у здатності людини критично ставитись як до власних вчинків і дій, так і до вчинків інших людей, не піддаватися негативним впливам інших. Самостійність - це результат високої принциповості людини, її моральної витримки. Протилежною самостійності є навіюваність. Навіюваність виявляється у тому, що людина легко піддається впливу інших. Навіюваність буває у тих людей, які не мають стійких переконань, твердих принципів, некритично наслідують інших, не мають власної думки. Ті, хто легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, це люди з нестійкою волею. Самовладання виявляється у здатності людини володіти собою, керувати власною поведінкою та діяльністю. Самовладання - важливий компонент такої якості особистості, як мужність. Володіючи собою, людина сміливо береться за відповідальне завдання. Самовладання — одна з невід’ємних якостей дисциплінованої людини. Відсутність самовладання робить людину нестриманою, імпульсивною. Люди, які не володіють собою, легко піддаються впливу почуттів, часто порушують дисципліну, відступають перед труднощами, впадають у розпач. Своєрідним проявом безвілля особистості є конформність. Суть її виявляється у тому, що людина піддається впливу, тиску групи у своїх діях і вчинках, не виявляє незалежності, не обстоює свої позиції. Як показали дослідження, конформним особам властиві негнучкість психічних процесів, бідність ідей, знижена здатність володіти собою. Їм не вистачає віри у себе, вони виявляють більшу пасивність, навіюваність і залежність від інших. Сукупність позитивних якостей волі, властивих людині, зумовлює силу волі. Як позитивні, так і негативні якості волі не є природженими. Вони розвиваються у процесі життя та діяльності.



9.3. Безвілля, його причини і переборення

Безвілля більшою чи меншою мірою виявляється у різних фізичних і розумових діях. Характерними його особливостями є зниження загальної активності, психічна млявість, вагання там, де необхідність дії очевидна. Безвільні люди не доводять розпочатої справи до кінця, не здатні переборювати навіть незначні труднощі, відкладають справу на потім. Вони легко відволікаються від важливої діяльності, беруться за маловажливе, дрібне, непотрібне, їм не властиві стійкі, цілеспрямовані інтереси, самостійність і критичне ставлення до себе та до інших. Безвільні люди не мають власної думки, легко підпадають під вплив інших, легко піддаються навіюванню та самонавіюванню, внаслідок чого невпевнені у своїх діях. Вони малоініціативні, хоча і знають справу, не здатні стримувати свої бажання, долати у собі ті чи інші емоційні стани - гнів, страх, афекти. У екстремальних ситуаціях вони розгублюються, стають безпорадними, їм властиве мрійництво, вони часом подають цікаві пропозиції, але не реалізують їх. Безвілля властиве конформним особам, які схильні уникати самостійних рішень, пасивно приймають погляди інших, пристосовуються до готових стандартів поведінки. Випадки хворобливого безвілля називаються абулією. Безвілля обумовлюється багатьма причинами. Іноді його спричиняють органічні або функціональні розлади у діяльності кори великих півкуль головного мозку, особливо лобовних його ділянок, дисоціація, роз’єднаність образів дії та рухів, пасивність ідей, уявлень. До цього спричинюють різні хвороби, особливо вживання алкоголю, наркотиків, що викликають пасивність розумової діяльності, руйнують гальмівну функцію кори великих півкуль головного мозку, у результаті чого активізуються підкіркові процеси, зокрема емоції. Обмеження рухів та дій дітей, прагнення в усьому допомагати їм виховують у них пасивність, що стає звичкою, важко перевиховується у старшому віці. Формування у дітей працьовитості, залучення їх до цілеспрямованих трудових дій, спонукання доводити розпочату справу до кінця є найважливішими заходами щодо переборення безвілля. Фізичне виховання, спорт, різні види змагань великою мірою сприяють розвитку активності, самовладання, сильної волі.

Запитання для самоконтролю

1. Поясніть полярність емоцій.

2. Дайте характеристику стенічним та астенічним почуттям.

3. Що називається емоціями та почуттями.

4. Назвіть форми переживання емоцій.

5. Порівняйте афект і фрустрацію.

6. Дайте характеристику стресу.

7. Назвіть вищі почуття.

8. Дайте характеристику моральним почуттям.

9. Проаналізуйте умови виникнення та існування праксичних почуттів.

10. Що називається волею?

11. Назвіть якості волі.

12. Порівняйте наполегливість і впертість.

13. Порівняйте самостійність і навіюваність.

14. Дайте характеристику безвіллю.

15. Причини виникнення безвілля.


3484959901219909.html
3485043272366700.html
    PR.RU™